Уявіть собі настільну лампу. Ви читаєте книгу під теплим, затишним світлом. А потім перемикаєтеся на роботу з кольоровою графікою — і освітлення миттєво стає нейтральним, білим, контрастним. Без жодних фільтрів, гелів або замін ламп. Це не магія. Це — принцип двочіпової системи, який поступово мігрує з професійної сцени в побут.
Але ось в чому питання, яке ми чуємо в майстерні раз за разом: чи не є це марною гонитвою за технологіями? Чи варта переплата в 30-50%, а іноді і більше, за можливість мати два джерела світла в одному корпусі? Давайте розбиратися без рекламних гасл.
Якщо відкинути маркетинг, то Bi-LED — це не новий тип світлодіода. Це архітектура. Всередині одного світлотехнічного модуля розміщено два окремих світлодіодних чипи, зазвичай різної корельованої температури кольору (CCT). Найпоширеніша комбінація: один чип з температурою близько 3000K (теплий білий) та один — близько 5000-6000K (холодний білий).
На практиці це виглядає так: на мідній підкладці або керамічній платі розташовуються два кристали. Вони можуть живитися окремо, що дає можливість регулювати не тільки яскравість, але й колір світла на виході. І ось тут починається головне — роль лінзи. Вона має зібрати, змішати та перенаправити потік від двох різних точкових джерел в один якісний, рівномірний пучок без артефактів, кольорових плям або подвоєння тіней.
Інженерна складність полягає не в розміщенні двох діодів. Вона в тому, щоб оптика коректно обробила їх як єдине ціле. Погано розроблена бі лед лінза для такої системи дасть на виході два плямистих потоки, що ніколи не зійдуться.
Звичайна лінза для одиночного COB чи SMD діода працює із точковим (відносно) джерелом. Вся геометрія розрахована на те, що світло виходить з однієї зони. У випадку з Bi-LED джерела рознесені на декілька міліметрів. Це критично.
При тестуванні дешевих noname лінз для Bi-LED ми бачили явище, яке фахівці називають "color separation" — розділення кольору. На відстані 3-5 метрів на стіні могла з'являтися не рівномірна світла пляма, а дві напівпрозорі: одна жовтувата, інша — синювата. Це прямий наслідок того, що лінза не враховує паралакс між двома чипами. Гарна оптика вирішує це завдання складними асферичними поверхнями або внутрішніми мікропризмами, які ефективно змішують потоки ще всередині полімерного тіла.
Тут нарізається безліч непорозумінь. Багато хто вважає, що Bi-LED автоматично означає вищу якість кольоропередачі (CRI). Це не так. CRI залежить від люмінофора, яким покриті самі світлодіодні чипи. Можна мати два діоди з CRI 70, а можна — з CRI 95. Технологія лише дає інструмент.
Реальна перевага — це динамічний діапазон CCT. Ви маєте можливість отримати будь-яку температуру між мінімальною та максимальною від вашої пари чипів. Скажімо, при комбінації 3000K та 6000K і регулюванні потужності кожного каналу від 0 до 100%, ви отримуєте безступеневий діапазон від теплого до холодного білого. Для музеїв, роздрібної торгівлі, офісів зі змінним освітленням протягом дня — це могутній інструмент.
Але для домашнього користувача, який раз і назавжди обрав "теплий білий" для вітальні, ця функція залишатиметься невикористаною. Ви платите за потенціал, яким, можливо, ніколи не скористаєтесь.
Один з найважливіших технічних нюансів, про який мовчать у рекламі. Два світлодіодних чипи в одному замкнутому об'ємі виділяють значну кількість тепла. Якщо у звичайній лінзі тепловідвід йде через підставку та радіатор світлодіода, то тут джерела тепла рознесені.
Тому якісна бі лед лінза має бути виконана з матеріалу з високою теплопровідністю (як, наприклад, оптичний силікон або спеціальні марки полікарбонату) і мати продуману геометрію, що не затримує гаряче повітря між лінзою та діодами.
Давайте розділимо застосування на дві категорії: "має сенс" та "марні витрати".
Відповідь, як і в більшості технічних питань, — "це залежить".
Якщо ви плануєте освітлення, де колірна температура має бути змінною величиною, тоді Bi-LED — не марна витрата, а єдиний технічно правильний вибір. Ви не просто переплачуєте за лінзу, ви інвестуєте в систему з гнучкістю, яку не отримати іншим способом.
Якщо ж вам потрібне якісне, стабільне світло фіксованого відтінку — краще розглянути інвестиції в лінзу для одиночного чипа, але з вищим CRI (90+) та відмінним розподілом світла. Гроші, зекономлені на відсутності другого джерела та контролера для нього, можна вкласти в кращий бренд, кращий матеріал і професійний монтаж.
На ринку є пропозиції, які варто уваги, де технологія відпрацьована. Головне — уникати "нонейм" з Aliexpress, де під маркою Bi-LED часто продають просто два різнокольорових діода під поганою пластиковою оптикою. Їх ресурс рідко перевищує 10 000 годин без суттєвої деградації.
Технічно — так, фізично вона стане. Але якість світла буде неприйнятно низькою. Ви отримаєте два розділених пучки з різним кольором, нерівномірну освітленість та значні втрати світлового потоку. Це марна трата потенціалу світлодіодного модуля.
При однаковій якості компонентів і грамотному тепловідводі — приблизно однаково. Заявлений ресурс 30 000-50 000 годин до L70 (падіння яскравості на 30%) досяжний. Проблема в тому, що через вдвічі більше точок нагріву і складнішу електроніку управління, ймовірність виходу з ладу одного з елементів системи статистично вища. Надійність завжди нижча, ніж у простіших систем.
Якщо ви хочете динамічних сценаріїв (біле світло в робочий час, тепле — ввечері), то так. Якщо ж вам потрібно лише підсвітити фасад одним кольором на всі сезони — ні. Зважте на додаткові витрати не тільки на самі світльодіоди, але й на більш дорогий контролер, який підтримує регулювання двох каналів.
В ізольованих умовах — навряд. Але в конкретному середовищі, з конкретними кольорами об'єктів — так. Основна перевага динамічного Bi-LED — не в мікрокорекції на 500K, а в можливості кардинально змінити атмосферу приміщення з "кав'ярні" (2700K) на "хірургічну операційну" (6000K). Різницю в 1500K і більше око впізнає обов'язково.